Гуцульщина – це історично-географічна частина України, яка охоплює гірські райони Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей.

Основним заняттям гуцулів було скотарство, розвитку якого сприяли між полонини з буйною рослинністю, придатної для випасу худоби, у меншій мірі гуцули займалися землеробством, бо ґрунти не дуже сприяли розвитку цієї ділянки господарства. Багато з гуцулів були зайняті в лісовому промислі. Ліси, звичайно, перебували в руках панів і магнатів, на яких працювали гуцули. Умови праці гуцулів-лісорубів були важкими. Дуже високо на Гуцульщині була розвинена художня промисловість: різьба по дереву, випалювання на дереві, виготовлення різних прикрас, предметів домашнього вжитку та побутових речей з міді та шкіри, було розвинене килимарство, ткацтво, гончарство. Для гуцульських поселень характерною була і є розпорошеність садиб по схилах гір. Житло гуцулів – це переважно рубана небілена хата, покрита гонтом або драницями, але з середини ХХ ст. гуцули почали будувати свої житла різних конструкцій. Сьогодні це будинки і вілли сучасного європейського варіанту. Національний одяг гуцулів відзначається барвистістю, вишивками і різними прикрасами: вишиті сорочки, апліковані овечі безрукавки (киптарі), строкаті запаски, повстяні капелюхи, різнобарвні хустки, прикрашені сумки (вовняна – дзобенька, шкіряна – тобівка), прикрашений металевими гуданкамн широкий ремінь (пояс) . Жіноче вбрання доповнювалося різними прикрасами (зґарда, намистом, кільцями). Самі гуцули в давнину і в наш час – завзяті, працьовиті люди, які постійно, майже до старості, піклуються про своє господарство. Гуцульщина, за словами І. Франка, – це «благословенний куточок нашого краю». Ця земля гуцулів приваблювала поетів, письменників, які у своїх творах відображали красу гуцульського краю. Нерідко на Гуцульщину приїжджали Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Грушевський, митрополит А. Шептицький, побував тут і М. Костомаров. Ці діячі культури і науки з великим інтересом вивчали побут і життя гуцулів. Однак, слід сказати, що Гуцульщина ще повністю не досліджена і не вивчена. Тут є багато, особливо високо в горах, археологічних пам’яток, що потребують детального вивчення. У лісах Гуцульщини в давнину водилося багато лісових чугайстрів (людиноподібних істот), про що свідчать старожітелі краю. На берегах річок Чорний і Білий Черемош є стоянки первісних людей, де були знайдені кам’яні знаряддя праці, а також гігантські скелети тварин довжиною до 4,5 метрів, але ці стоянки ще не вивчені і не досліджені вченими. Є на Гуцульщині також місця, де на глибині декількох метрів відчувається дивовижний гуркіт води, а можливо, це відбувається якийсь фізико-геологічний процес гірських порід, що призводить до гуркоту. Походження гуцулів Гуцули – це наполеглива, кмітливий, господарський і сміливий народ. Про давність гуцулів у Карпатах, взагалі про їх походження і про назву «гуцул», немає одностайного погляду. Щодо походження назви «гуцул» є різні припущення, але більше гіпотез:  ті, що «кочували»; що гуцули – це прямі нащадки давніх жителів Київщини,  що гуцули прийшли в Карпати з Кавказу і т.д. Але остаточно висновку про походження «гуцулів» вчені ще не дали і, на думку автора цієї книги походження гуцулів буде вивчатися і майбутніми дослідниками. Природа Гуцульщини Природа Гуцульщини займає вищу і найбільш мальовничу частину українських Карпат. 1) В напрямку північно-східному на південний захід Гуцульський Бескид і приналежну йому із заходу частина Горгани. 2) Жаб’євська-Селетінську улоговину, що становить частину Сер-карпатської улоговини, за якої лежить: частина Полонинського Бескиду, а найвищі масиви Свидівця, Чоногори і нижні групи Кувуля, Кринта і Лудонанськіх гір Кристалічна Мармарсько-Буковинська вершина з Гуцульськими Альпами і Чивчинських горами . При досить великій висоті м’які форми гір, однак, не перешкоджають густому заселенню і хліборобства на значних висотах, тим більше, що завдяки висуненню на південний схід і під впливом чорноморського підсоння і великий масивності, температура літа тут вище, ніж в інших частинах Єгипту. Велике поширення долин сприяє буйному розвитку вівчарської життя. Клімат Гуцульщини помірно-континентальний з яскраво вираженою вертикальною загальністю. У передгір’ях зима малосніжна, літо тепле, весна дощова. У самих горах зима довше і сувора, а літо прохолодне. Опадів випадає 800 – 1100 мм на рік. Дві третини частини Гуцульщини покриті лісами. Серед різних порід дерев переважають ялина, ялина, сосна, бук, ясен, ясен, береза. Різноманітний і тваринний світ Гуцульщини, тут зустрічаються 60 видів звірів: олені, козулі, вовки, лисиці, рисі, ведмеді, видри, борсуки, зайці і т. Д. А з птахів на Гуцульщині є глухарі, тетерева, рябчики, ворони, орли, дятли та інші. Гуцульські річки багаті рибою. Тут водяться форелі, харіуси, форель, яких не буває в інших частинах України, бо там інші річки. У багатьох місцях Гуцульщини є багато мінеральних джерел, які мають цінні лікувальні властивості.